Nie przypuszczałam, że historia, którą dla Was napisałam w 2016 roku, po kilku latach stanie się znowu aktualna.
W Waszych szkołach i przedszkolach zjawiają się nowi koledzy. Czasem trudno się z nimi dogadać, bo mówią w języku, który nie do końca rozumiemy, są tacy, którzy w ogóle nie chcą mówić. Mają za sobą trudne do wyobrażenia przejścia, często ich domy już nie istnieją, zostały zburzone przez bomby, a oni uciekli do nas szukać pokoju i spokoju. W Polsce znajdują czasem przystanek w tułaczce, ale na pewno wielu z nich zostanie u nas na dłużej, może na stałe.
Ukraina, nasz sąsiad, potrzebuje pomocy. To, co mogą ofiarować polskie dzieci, to serdeczność, przyjaźń i wyrozumiałość w przedszkolu, szkole, na podwórku. O tym jest książka Teraz tu jest nasz dom.
Я не �?являла, що і�?торія, напи�?ана для ва�? �? 2016 році, через декілька років �?тане знов�? акт�?альною.
У ва�?их �?колах і �?адочках з’являють�?я нові діти. Іноді з ними важко пороз�?міти�?я, бо вони розмовляють мовою, котр�? ми не зов�?ім роз�?міємо, а є ті, хто взагалі не хоч�?ть говорити. Вони пережили те, що навіть важко �?явити, ча�?то їхніх б�?динків біль�?е немає - їх знищено бомбами, а вони втекли до на�? �?�?кати �?покою та мир�?. Іноді �? Польщі вони знаходять з�?пинк�? по�?еред бл�?кань, але точно багато з них зали�?ать�?я з нами на дов�?е, можливо, на по�?тійно.
Україна - на�? �?�?�?ід - потреб�?є допомоги. Те, що мож�?ть дати поль�?ькі діти, це - щирі�?ть, др�?жба і роз�?міння в �?адочк�?, �? �?колі та на подвір’ї. О�?ь про що книга Тепер на�? дім т�?т.
